МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА”
Конспект лекції з курсу “Організація та проведення робіт, пов’язаних із захистом інформації з обмеженим доступом” для студентів базового напрямку 6.1601 “Інформаційна безпека”.
ТЕМА: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВІ ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗБЕРЕЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ТАЄМНИЦІ.
Затверджено
на засіданні кафедри
“ Інформаційна безпека ”
Протокол № ___ від ___.___.2009 р.
Львів - 2009
Згідно ст. 1 Закону України “Про державну таємницю” від 2І вересня 1999 року “державна таємниця — вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, еконо міки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому вказаним Законом, державною таємницею і піддягають охороні державою”. Охорона державної таємниці — це комплекс організаційно-правових, інженерно-технічних, криптографічних та оперативно-розшукових заходів, спрямованих на запобігання розголошенню секретної інформації та втратам її матеріальних носіїв. Слід зазначити, що військова таємниця входить як складова до державної таєм ниці (ст. 8 Закону України “Про державну таємницю”).
Відносини у сфері охорони державної таємниці регулюються Конституцією України, Законом України “Про інформацію”, Законом України “Про державну таємницю”, міжнародними договорами, за якими Україна взяла на себе певні зобов'язання по обміну інформацією.
Кримінальний кодекс України передбачає застосування відповідних кримінально-правових засобів з метою забезпечення збереження державної таємниці. Правопорушення в цій сфері, за які передбачена кримінальна відповідальність, визначені в окремих статтях Кримінального кодексу України: державна зрада (ст. 111); шпигунство (ст. 114); розголошення державної таємниці (ст. 328); втрата документів, що містять державну таємницю (ст. 329); передавання або збирання відомостей, що становлять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави (ст. 330); розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості (ст. 422).
Юридичний склад вказаних у вищенаведених статтях КК України видів злочинів, це діяння (або бездіяльність) за загальною характеристикою відносяться до злочинів проти держави:
1 група (особливо небезпечні злочини проти держави) ст. 111, 114;
2 група (інші злочини проти держави) — ст. 328, 329, 330;
ст. 422 відноситься до розділу “Військові злочини”.
У структурі Особливої частини Кримінального кодексу особливо небезпечні злочини проти держави посідають чільне місце, оскільки вони загрожують основам конституційного ладу та безпеці України і тим самим становлять велику суспільну небезпеку для держави. Інші злочини проти держави характеризуються високим ступенем суспільної небезпеки щодо важливих сфер її діяльності.
В ст. 111 Кримінального кодексу України визначено, шо державна зрада — це “діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітету, територіальній недоторканості, обороноздатності або державній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України”.
Характерними ознаками визначеного складу злочину є:
об'єкт злочину — зовнішня безпека держави, тобто стан захищеності таких основ державного ладу України як суверенітет, територіальна недоторканість та обороноздатність держави;
вичерпний перелік дій: перехід на бік ворога у воєнний час або в бойовій обстановці, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України. Ці дії прийнято називати формами державної зради і їх перелік не підлягає розширеному тлумаченню;
спрямованість таких дій на шкоду хоча б одному із вказаних об’єктів;
адресатами вказаних ...
